Новости Харькова и Украины (МедиаПорт)
English version Українська версія Русская версия
 
Меню
Архив
Поиск
Топ-20
О газете
Пресса Харькова
Страницы
Первая полоса
Итоги стр. 2
Неделя стр. 3
Власть стр. 4
Политика стр. 5
Тема стр. 6
Афиша стр. 7
Объектив-TV стр. 8,9,10,11,12,13,14
Тема стр. 15
Культурный разговор стр. 16
Спорт стр. 17
Лица стр. 18
MediaPost on-line
Бюджет принят.полегчало?..
Сложная премьера шевченковцев
Колонка редактора
Лица Стр. 18

Ірена Карпа проти суспільного порно та мейнстриму

Алена Соколинская

«В кожного свій вибір, у будь-якому випадку, я його розумітиму і поважатиму. Обіцяю. А ви ту ж саму комбінацію проробіть щодо мене, ок? Різниця в базових поглядах не заважає людям пертися одні від одних. Правда, сістери і бразери?»
Соя Лось (вона ж — Ірена Карпа)


Людина-курага

Її сприймають відверто полюсно, тобто з протилежних боків широкого спектра від гарячого захвату до льодяного неприйняття. Нею захоплюються, її критикують, на неї дивуються з відкритим ротом, її лають та намагаються насміхатися з неї — але даремно, бо вона це робить з собою влучніше за всіх. Розставивши всі крапки над, під, а також замість деяких літер у своїй лексиці, вона позиціонує себе як «дупа і уродка, прибацана тьолка». Саме ця самохарактеристика з анотації до першої Ірениної книги не дає її супротивникам ані шансу образити чи викрити її. Що з дупи взяти?

Але, навіть прийнявши до уваги всі суперечки та баталії довкола імені Ірени Карпи, не можна не визнати, що в свої 24 роки ця тендітна дівчина («тьолка», «дєвучка»?) встигла таки багатенько. Авторка книжок «Знес Паленого», «Фройд би плакав», «50 хви- лин трави», кількох оповідань та поетичних творів, фронт-зірка гурту «Фактично самі», епатажна неопанківска креативна журналістка (з псевдонімом Соя Лось) та телеведуча (веде по п’ятницях передачу SEX CETERA на ICTV) — цікаво, хто б зі старшого покоління насмілився затягнути: « А от я в твої годи...»?

А вона ще й малює! Тобто робить такі картинки дизайнерські з невеличкими оповіданнями до них — про це я дізналася, зайшовши на її сайт www.karpa.name.

«Людина — ураган», — говорить про неї київський поет Андрій Бондар, який приїхав разом з Іреною до Харкова почитати своїх творів. Це його попросили описати її однією фразою. От і винайшов.

«Людина — курага? — перепитує Ірена, недочувши в суцільному гомоні. — Це так смішно!»

«Та ні — ураган!» — пояснює Андрій серйозно.

«Жалко. «Людина-курага» мені здається більш суттєвим визначенням».

«Хай буде, як тобі до вподоби. Я взагалі не люблю друзів описувати. Я люблю з ними дружити».

Ірена вільно розправляється з мовою, грає нею, керує, жонглює. За жвавим потоком слів, насиченим сленгом, обсценними випадами та суржиком відчувається якісна філологічна освіта та досить зрілий філософський світогляд. Саме її мова стає улюбленою мішенню для критиків.

Я боюся баби Йоги!

На сцені Ірена не розлучається зі своїм леп-топом. Поки Андрій читає, вона робить якісь нотатки, а потім теж читає уривки зі своєї нової книги:

— Мій наступний роман буде називатись «Перламутрове порно». Відразу вам відкриваю секрет: задумано, що лохи всі спіймаються на слово «порно» і тому будуть купляти книжку, а кльовим чувакам я буду приватно пояснювати, що значить порно в даній ситуації. Це така суспільна мімікрія і всякі уродські феномени, типу реклами. І як люди поводяться, коли їх зомбують. Скажімо, ось я вже не дівчинка Маша Тарасюк, а «главний копірайтер» цього агентства. Це найстрашніше, коли людина вішає на себе ярлики і думає про себе «я — президент», чи там «я — зірка». До речі, ми з Андрієм мали починати свій виступ піснею «Билі бєлєє снєга свадєбниє цвєти» — ця пісня була в важкій ротації в експресі «Київ-Харків», яким ми їхали. Там насильно включають телек, і йде концерт «П’ятдесят років Ігорю Крутому» — і ось це і є реальне порно. Якби показували справжнє порно, то нація була б, напевне, здоровіша.

— Як ти розрізняєш концепцію порно як мімікрії в суспільстві і справжнє порно?

— Порно для мене — це коли люди перетворюються незрозуміло в кого, виграючи якісь суспільні ролі. І цим самим вони себе виграють, вибач, в дупу. Коли вони намагаються витворити зовсім не те, для чого їх сюди бог послав. Скажімо, людина забуває, хто вона, і починає поводитись як звєзда, або успішний політик, або супербізнесмен. Ну, а якщо по канонах, то порно — це демонстрація статевих збуджених органів і самого таїнства. І в цьому сенсі воно є доцільним. Як медіапродукт — це такий лагідний проект, хай він і здається отстойним, зробленим для старших людей. Але уявляєш, скільки є на світі самотніх людей, яким просто нема з ким це здійснити, і вони без такого, може, пішли б убивати когось на вулицї? Комусь, ніж стати маніяком, краще подивитись це по телеку, віддати цю енергію.

— Мат для тебе це спосіб епатажування чи, може, теж засіб віддати енергію?

— Насправді ніякої спе-ціальної навмисної мети в цьому немає. У творах я використовую мат як частину узусу, бо всі люди це використовують. І не відобразити це в діалогах у дві тисячі п’ятому році — це, як мінімум, неприродно. А я противник будь-чого неприродного. А ще деякі вираження, які зроблені віртуозно, як, скажімо, це зробив Подерв’янський, стали афоризмами і дають такий драйвовий настрій, допомагають у вирішенні якоїсь проблеми душевної. Людина, коли вона попадає у якусь скрутну ситуацію, потребує додаткового запасу енергії лібідо. Тому вона й використовує ці слова, які є прямою алюзією на статеві органи.

— Ти ведеш еротичну передачу на ICTV, пишеш досить відверті статті в «Молоко» — тобі імпонує імідж секс-символу?

— По-перше, ці передачі на ICTV — хороший спосіб заробітку, по-друге — я працюю з дуже кльовими людьми. І це так прикольно, коли ти можеш в когось перевтілюватись, вилізти з широких джинсів, кросовок і з тебе таку роблять фіфу — це дуже смішно самому. И стає зрозуміло, що пластикова красуня — це справді так легко, з тебе можуть зробити все що завгодно, якщо нема якихось явних спотворень. І основне — це твоя внутрішня енергія, і краса залежить перш за все від цього. Ті, хто мене по-справжньому люблять, кажуть, що краще без макіяжу, без таких ролей. Але все одно прикольно грати, і глядачи бачать, як твій образ змінюється від програми до програми. Мені інколи бракує якогось уродства — великого якогось носа, щоб мене ідентифікували по ньому. Чи, може, одне око щоб було зелене , а друге жовте. Бо це якби на людині така божа помітка. Тобто, мені імпонують дуже люди з такою ізюминою.

— Яке найтупіше запитання, що тобі колись ставили?

— Було таке... «Що для вас музика?» А ні, було ще краще нещодавно у Львові: «А що ти хотіла сказати своїм вбранням?» Я довго думала, що такого можна хотіти сказати вбранням?

— Чи боїшся чогось чи когось у житті? Старості чи самотності?

— Ні, до старості я відношусь спокійно, в кожному віці є свій прикол. Мене питають: що ти будеш робити, коли помре твоя краса? (це назва оповідання Ірени Карпи — А.С.). Краса повинна бути внутрішня. Є дуже красиві старі бабці. Ти не уявляєш, наскільки заворожуючим може бути малюнок із зморшок — це інша естетика, я не люблю мейнстриму. Якщо вважати, що краса має такі довгі ноги, цибата, з білим волоссям — то це б значило, що моя краса померла ще в зародиші. Це дуже неправильно шкодувати за тим, що тобі було вісімнадцять. Ми не старієм — ми проживаєм це життя, ми ідем, ідем, ідем. Самотності мені взагалі не вистачає, бо є багато цікавих людей, яким треба приділити увагу, а це все час. І саме це — страшно, бо деякі ображаються. Мені дуже треба якоїсь креативної самотності, щоб позапихати в голову свою вату, яка розпорошилась. А чого я насправді боюсь?... Я боюсь баби Йоги!


Я в Харкові втретє — останній раз була на початку осені півроку тому, на презентації моєї книжки. А до того в мене тут було таке тимчасове кохання. Як виявилося, я дуже люблю Харків — особливо я це відчула у Львові, який я терпіти не можу. А ще у мен

— Можна назвати тебе спадкоємицею Подерв’янського?

— Я дуже люблю Подерв’янського, він показав, що експліцитна лірика може бути дуже стьобна, така красива — я ще з дитинства його слухала. Але в нас різні жанри. Більше того — я його вважаю генієм взагалі, а про себе таке думати нескромно. Це тільки Сальвадор Далі дивився на звьозди і думав: «Чи то звьозди стали такі маленькі, чи то я так виріс?» Зокрема в нашій літературі на мене вплинули більше дядьки, ніж тьотки. Галицька школа і Всеволод Нестайко. Якщо до тьоток, мені близька Світлана Пиркало, її «Зелена Маргарита».

— А талант повинен бути скромним, чи необхідно пробиватись?

— Деякі займаються якимось самвидавом, у вузь-кому колі кажуть друг другу «Ви — геніальні», «Ви — тоже», але світ не бачить цієї геніальності. Люди повинні щось робити активніше і не цуратись якогось навіть дурнуватого піару, якщо це треба. Я завжди відстоюю цю думку, що письменник нічим не гірше за рок— чи поп-зірку. І чому би письменнику, скажімо Андруховичу, не з’являтись більше в телевізорі, бо це дуже харизматична людина і йому є що сказати.

— Ти вважаєш, що зараз відбувається відродження української культури, мови?

— Ой, не так відбувається, як би хотілось. Ми всі чекали від революції, що буде якийсь бум, як після 91 року, ще в 94-му, коли все було драйвово і на піднесенні. А зараз змін ніяких нема, і що там в міністерстві відбувається — не понятно. Ми збираємось написати відкритого листа про це становище.

— А тобі, щоб зробити якийсь крок, потрібно багато часу на роздуми?

— А я схожа на людину, яка все серйозно продумує? Я все роблю легко, хоча інколи задумуєшся і головне — не перестаратись з цією справою, бо починаєш сам себе їсти, знаходиш в своїх творах надто багато поганих моментів. І, дійсно, людина може так зайнятися критиканством самого себе, що не ризикне нічого показати іншим — особливо, коли почне слухати критиків, «неудавшихся пісатєлєй», які кажуть: «Це все — фігня, нічого у вас не вийде». Моя порада всім хорошим людям: не слухайте такого, нікому не давайте загасити в собі вогонь.

печатная версия | обсудить на форуме

Счетчики
Rambler's Top100
Rambler's Top100
Система Orphus
Все права на материалы сайта mediaport.info являются собственностью Агентства "МедиаПорт" и охраняются в соответствии с законодательством Украины.

При любом использовании материалов сайта на других сайтах, гиперссылка на mediaport.info обязательна. При использовании материалов в печатной, телевизионной или другой "офф-лайн" продукции, разрешение редакции обязательно.
Техподдержка: Компания ITL Партнеры: Яндекс цитирования