Новости Харькова и Украины (МедиаПорт)
English version Українська версія Русская версия
 
Меню
Архив
Поиск
Топ-20
О газете
Пресса Харькова
Страницы
Первая полоса
Неделя стр. 2,3
Мегаполис стр. 4
Власть стр. 5,6
Афиша стр. 7
Объектив-TV стр. 8,9,10,11,12,13,14
Лица стр. 15
Культурный разговор стр. 16
Спорт стр. 17
Игрища стр. 18
MediaPost on-line
«Разные люди» снова вместе
Колонка редактора
концессии парков не будет. Пока...
лица Стр. 15

ЗаМОВНИЙ заключенный

Дарья Юровская
Агентство "МедиаПорт"


Особо опасный государственный преступник Игорь Кравцив сегодня, несмотря на пенсионный возраст, продолжает трудиться в НИИ «Укрпроектреставрация». Разрабатывает проект восстановления Успенского собора. Предпочитает работать один. Так и тянет написать — «привычка, выработанная годами». Но это совсем не веселая история...

Слово и «Дело»

«За антисоветскую агитацию и пропаганду с целью ослабления советской власти» Игорь Кравцив сел в семьдесят втором году. Он не занимался самиздатом, не состоял в запрещенных организациях, не проповедовал религиозные ценности и не боролся за права человека вообще. Только за свое право говорить по-украински.

Он родился и вырос на Восточной Украине и лет до тридцати на украинском языке разве что читал. Но однажды, Кравцив тогда еще был аспирантом, среди научных работников возник спор. «Середовище було русифіковане безумовно, — вспоминает Игорь Кравцив, — але у мені жеврів якійсь український вогник, він не був усвідомлений, але щось там було, і коли у розмові було так досить зневажливо зауважено: «ну хто це такі, українці?», — мене це заділо, я знав, що я українець і завжди на цьому наголошував, але я не усвідомлював своїх обов’язків. Так от після цієї розмови, щось таке мені тенькнуло у голові. Я замислився, — я українець, але я розмовляю російською мовою, чому? Що я знаю про свою літературу, про свою культуру, про наукові здобутки, про своїх видатних людей?»

Через три месяца Игорь Кравцив заговорил по-украински. Рассказывает, что учил родной язык, как иностранный, — просто на какое-то время изолировался от русскоговорящих и читал, читал, читал. День, когда он вышел на улицу и впервые обратился к прохожему по-украински, Игорь Кравцив помнит до сих пор: его приняли за иностранца, и он в шутку сказал, что приехал из Канады.

Это было время, когда «Декларация прав человека» на книжной полке уже не считалась крамолой. По крайней мере, при обыске в семьдесят втором году у Игоря Кравцива ее не конфисковали. А вот тот факт, что один из жителей города-миллионника перешел на «мову», по словам Кравцива, органы отметили сразу — наружным наблюдением и прослушиванием телефона. Это длилось около трех лет и закончилось арестом.

Чужой среди своих

Потом были пять лет уральских и мордовских лагерей, две страшные вести —

о смерти матери и брата — и освобождение, которое, увы, не означало свободы.

«Я звільнився з такою, дуже для совєтської людини неприємною «тєлєгою», що я не встав «на путь ісправленія», що я дружив не з тими, що я не займався тим, що треба в лагері, та брав участь у протестних акціях. На основі цієї «тєлєгі» мені дали шість місяців такого напівдомашнього арешту, тобто по звільненню я мусив кожен тиждень відмічатися в міліції, не виходити із дому вночі, якщо мені треба кудись поїхати із Харкова,

я мусив просити на це письмовий дозвіл. Потім мені цей термін продовжили ще на шість місяців, бо коли я одружився, це була п’ятниця, я не прийшов у міліцію, вони влаштували суд, оштрафували мене на двадцять, по-моєму, карбованців і продовжили це іще на шість місяців».

Телефон Кравцива по-прежнему прослушивался, но теперь его это уже не удивляло, точно так же, как и проблемы с работой. Ему обещали место, но уже через день, смущаясь, говорили, что пока нет вакансий. И это повторялось почти в двух десятках организаций. Кравцив знал, что ему грозит новый срок, теперь уже за тунеядство, и, чтобы иметь хоть какие-то доказательства, начал писать жалобы во все инстанции. Одновременно он думал, как жить дальше, чтобы остаться собой и на свободе.

В итоге Игоря Кравцив устроился в НИИ «Гипрошахт», решение о приеме на работу неблагонадежного гражданина принималось на собрании руководства института. Кравцив сообщил начальству, что он «послуговується українською». Его спросили почему, и он ответил: настанет время, когда такое явление, как украиноговорящий украинец, перестанет удивлять окружающих.

Противостояние

Внешне его жизнь ничем не отличалась от жизни любого советского гражданина, но это только на первый взгляд. Сегодня трудно представить, что только за одну украинскую речь, которую, кстати, Кравцив никому не навязывал, можно получить такой комплект неприятностей.

«Мушу сказати, що це дуже важка ноша, і для людей, які не зовсім певно себе почувають професійно, ця ноша непосильна. Ви повинні бути ідеальним працівником і не дуже вибагливі щодо зарплати. Я терпів скільки міг, потім почав вимагати якогось підвищення, і тоді почались конфлікти, і були дуже неприємні епізоди».

У Кравцива уже не было никаких иллюзий относительно способностей КГБ, однако новый виток борьбы за русификацию отдельно взятого инженера его просто шокировал.

«У мене народилася дитина. За тими законами, що були, мати три місяці до народження і після мала матеріальну допомогу. А після цього ця допомога припинялася. Знаючи, що у нас обох нема родичів, КГБ вичекало цей термін, і вони почали процес мого звільнення, ви розумієте. Перед цим ставиться мені вимога: переходьте на російську мову. Я почав звертатися в різні інституції по допомогу, і ніде цієї допомоги я не знайшов. Я звертався в суд, він один раз мою позовну заяву загубив, другий раз просто замовчав, ну не реагує ніяк — і все. І тоді мені прийшла в голову рятівна думка. Я пішов у КГБ, покликав там якогось начальника і сказав йому буквально таке: я слухаю «Голос Америки» і інші радіостанції, ви зараз чините проти мене абсолютно нелюдські дії, які нічим з мого боку не спровоковані, я буду писати в усі мислимі інстанції протест на ваші дії, і я переконаний, що «Голос Америки» і радіо «Свобода» зацікавляться цією інформацією. Вони мене питають: ви туди напишете? Я кажу: ні, я туди писати не буду, але я буду писати від міністра до доярки знатної і на якійсь інстанції утєчка буде — це ви знаєте краще за мене . Оце я їм сказав і буквально через два дні як відрізало. Все. Секретарка директора з кривою посмішкою мені каже, що вони вирішили мене не звільняти».

Это было в восемьдесят первом году, и с тех пор, говорит Игорь Кравцив, он не видел ни одного живого кагэбиста. Был бы «хэппи энд», если бы не одно обстоятельство. Лагерь и почти десять лет под пристальным наблюдением органов — для Кравцива не просто часть биографии. И в его относительно благополучном сегодня, когда украинский уже государственный язык, страшное прошлое присутствует ежедневно.

Постскриптум

В кабинете Игоря Кравцива сегодня висит плакат с изображением Виктора Ющенко, а в медицинской карточке — запись о недавно перенесенном бронхите: во время оранжевой революции в Харькове было холодно, а Кравцив почти ежедневно по несколько часов проводил на площади Свободы. Он говорит, что для него события на главном Майдане страны были неожиданностью. Он оценивал общество более пессимистично и счастлив, что ошибался. Однако уверен, что радоваться еще рано. «Національного мандату президент не має, незважаючи на всю очевидність його перемоги. Він не має підтримки більшості населення, і це, я думаю, дуже заважає його роботі. Я мушу сказати вам, що я не революціонер, я еволюціоніст соціальний, я розумію, що різко змінити ніде нічого не вдавалося, зміни настають тільки зі змінами людини на масовому рівні».

Недавно Игорь Кравцив узнал, что Президент назначил ему пожизненную стипендию, как и еще двум десяткам бывших украинских политзаключенных.

«В моєму сьогоднішньому житті ця допомога, якщо вона буде, не становить нічого істотного, для мене особисто. Ну, по-перше, пенсії підняли, по-друге, зараз працюю, по-третє, я вже почав відповідальніше ставитися до свого майбутнього і маю там якийсь депозит в банку, ну і по роботі я там щось можу заробити. Матеріально зараз вона мені нічого не дає, в буквальному розумінні. Але є моральний аспект, і цей моральний аспект має бути присутнім обов’язково, суспільство має знати, що люди, які щось зробили для цієї держави, цією державою ніколи не будуть забуті. Інакше, який смисл...»

Счетчики
Rambler's Top100
Rambler's Top100
Система Orphus
Все права на материалы сайта mediaport.info являются собственностью Агентства "МедиаПорт" и охраняются в соответствии с законодательством Украины.

При любом использовании материалов сайта на других сайтах, гиперссылка на mediaport.info обязательна. При использовании материалов в печатной, телевизионной или другой "офф-лайн" продукции, разрешение редакции обязательно.
Техподдержка: Компания ITL Партнеры: Яндекс цитирования