Новости Харькова и Украины (МедиаПорт)
English version Українська версія Русская версия
 
Меню
Архив
Поиск
Топ-20
О газете
Пресса Харькова
Страницы
Первая полоса
Неделя стр. 2,3
Власть стр. 4
История стр. 5
Социум стр. 6
Невыдуманная история стр. 7
Афиша стр. 8,9
Культурный разговор стр. 10
Телепрограмма стр. 11,12,13,14,15,16,17
MediaPost on-line
Портрет одного композитора
Врач подает в суд на пациента
История главного храма Харькова
Колонка редактора
афиша Стр. 9
Также на странице:
 культурообмін 

Три шостих дні любові до грецьких муз

Анна Кузнецова для "Mediapost"


Афіни. Любов і Вікторія. Через об’єктив фотоапаратів і душ саме цих дівчат в перший день грецької культури у Харкові бачили Елладу. Це те міфічне місце, де перед Афінським університетом стоїть розмальований пам’ятник першому президенту, де на Великдень абсолютно безкомплексні греки разом із проблемами викидають із балконів величезні глеки з водою, де білий колір прапору означає чистоту православ’я, а синій - Егейського моря, вітри якого дують одночасно у різні напрямки, обдурюючи навіть час. “Це те місце у кожному з нас, у яке можна приходити”, - переконана Олена Казбек, голова харківського товариства греків.

16 листопада почалися традиційно осінні шості дні грецької культури у традиційному місці - Харківському університеті, засновника якого, Василя Каразіна, греки вважають своїм: мовляв, він належить до грецького роду Караджи. Та і сам засновник своїх патріа-уподобань не приховував: на вигаданому ним золотому екслібрисі зображено Афіну з оливковою гілкою, списом та егідою, на якій - герб Харкова. Цей самий екслібрис прикрасив і нині презентоване видання товариства “Геліос” спільно з Харківським університетом - репринт перших українських перекладів давньо-грецьких творів “Любов до грецьких муз…”. До речі, життя авторів цих перекладів теж так чи інакше пов’язане з Харковом. Володимир Державін був професором давньої історії та куратором історичного кабінету Харківського університету. Івану Франкові Харківський імператорський університет у 1906 р. присвоїв науковий ступінь доктора російської словесності, а його син Тарас через десять років знаходився у Харкові під арештом.

Переклади Івана Франка (Менандрові “Право дитини”, “Із мудрості Менандра”), його сина Тараса Франка (“Хмари” Аристофана), Петра Ніщинського (“Антігона” Софокла) та Володимира Державіна (“Пастуша повість про Дафніса і Хлою” Лонга), що увійшли до збірки, вважаються перекладацькою класикою та бібліографічною рідкістю.

“У дев’ятнадцятому столітті ще не було перекладів, тому перші робилися на розсуд самих перекладачів, у цьому був певний ризик, - розповідає один із авторів передмови, старший викладач давньогрецької мови Олег Сучалкін. - Тарас Франко та Державін відтворили стиль оригіналу, що ж до Ніщинського, то його текст важко назвати класичним, швидше “перевіршуванням”, бо він намагався відшукати образний еквівалент через мову Шевченка, хоча можливо, саме в цьому його цінність”.

“Пастуша повість…” у репринті чимало покреслена, обписана. Хто залишив на ній свої закарлючки - студент чи професор - невідомо, утім, упорядники від чистки тексту відмовилися. Зрештою, це створює ілюзію, що текст на білосніжному папері таки дійсно старий, давно існуючий і читаний мільйони разів. До речі, в імені автора “Лонг”, такому “дикому” для грецької мови, дослідники бачать не ім’я, а спотворене при більш давньому перекладі слово “логу”, тобто “написане”, “повість”.

Олена Казбек вважає “Антігону” текстом-символом, що живе своїм життям: “Коли ми прийшли до директора видавництва зі своїм проектом, він запитав: “Антігона” там є?”, на наше “Так!” відповів: “Нарешті!”. Коли влітку я сиділа на Агорі, де поруч відпочивають руїни вівтаря Зевса, і розповідала знайомій сюжет “Антігони”, мені здалося, що вся природа принишкла і слухала. Раптом я ніби прокидаюся і бачу поруч із колоною чоловіка, який тримає руку так, ніби чує державний гімн. Потім він звернувся до нас: “Перепрошую, про що ви говорили?”. Коли я сказала, що переповідала “Антігону”, він відповів: “А, я так і зрозумів…”. Тобто цей чоловік зрозумів нас виключно за мімікою, бо мова почуттів - це не лінгвістичний об’єкт, а щось філософське…”

Виставка “Еллада-Греція-Харків” художників грецького походження у Будинку народної творчості - спроба створити візуальний міст у часі і просторі, адже у Харкові мешкає близько двох тисяч еллінів, та й саме місто називають “Слобожанськими Афінами”, і, можливо, не останню роль у цьому зіграло те, що покровителем Харкова вважається святий Афанасій Патералос, а по-братимом - грецькі Патри. Мис Суніон, на якому Егей чекав свого сина, величний Святий Афон, багатомільйонні Афіни нікуди не поспішають, спокійно дрімають на фотографіях харківських грекоманів, які побували у країні героїв минулого літа. Тут же - “грецькі” гобелени, що їх виткала Олена Думбур, Член Національного Союзу Дизайнерів, і її арт-об’єкт зі шкіри - “Артеміда” із мислив-ськими мотивами, що вражає неформальним баченням Греції: по центру розміщено велике дзеркало, в якому кожен побачить свою “Грецію”, - не країну, а скоріше “прототип дива”, як сказав Генрі Міллер, коли у нормі геніальність, а не посередність, тому в кожного свій шлях із варяг у греки.

печатная версия | обсудить на форуме

Счетчики
Rambler's Top100
Rambler's Top100
Система Orphus
Все права на материалы сайта mediaport.info являются собственностью Агентства "МедиаПорт" и охраняются в соответствии с законодательством Украины.

При любом использовании материалов сайта на других сайтах, гиперссылка на mediaport.info обязательна. При использовании материалов в печатной, телевизионной или другой "офф-лайн" продукции, разрешение редакции обязательно.
Техподдержка: Компания ITL Партнеры: Яндекс цитирования