Новости Харькова и Украины (МедиаПорт)
English version Українська версія Русская версия
 
Меню
Архив
Поиск
Топ-20
О газете
Пресса Харькова
Страницы
Первая полоса
Неделя стр. 2,3
ЖКХ стр. 4
Деньги стр. 5
Рекорд стр. 6
Невыдуманная история стр. 7
Афиша стр. 8,9
Культурный разговор стр. 10
Телепрограмма стр. 11,12,13,14,15,16,17
MediaВкус стр. 18,19,20,21,22,23,24,25
MediaPost on-line
Сергей Бершов запретил звонить с Говерлы
Колонка редактора
Невыдуманная история беременного Деда Мороза
MediaВкус:Праздничные рецепты от Деда Мороза
Культурный разговор Стр. 10
 не-критичні нотатки 

Кохання заради кохання, або Лабіринти Трістана та Ізольди

Катріна Хаддад

Пам’ятаєте роман про Трістана та Ізольду? А мені, чесно кажучи, сюжет призабувся. Лишилося тільки враження закручено-заплутаної мішанини “любові й смерті”, точніше насолоди і страждань. Власне, усе як завжди буває в “романах”. Надривність, переживання на межі, зустрічі і розлуки... Якось воно по-садомазохістськи виходить :).

От французький філософ та есеїст Дені де Ружмон роздумує саме з цього приводу. У книжці-есе, з екскурсами в історію культури, з виходом на соціологію та психологію європейської культури.

Починається все з: “Панове, чи хочете послухати прекрасну казку про кохання та смерть?..” І коментарю на цю фразу: “У світі немає нічого принаднішого понад це”.

Існує славнозвісний міф про подружню зраду, каже автор книжки, - роман про Трістана та Ізольду. Автор називає це міфом, котрий не є нереальністю чи ілюзією: міф - це історія, символічна, проста і зворушлива вигадка, що вбирає купу більш-менш схожих ситуацій. Він показує деякі типи сталих стосунків і, не маючи автора, постає як анонімне вираження колективних/соціальних реалій. Але найголовніше у міфі - то влада, яку він має над нами, зазвичай, без нашого відома. І що найцікавіше, міф, каже Дені де Ружмон, обеззброює будь-яку критику, змушує мовчати розум або робить його безсилим. І саме таким міфом - що впливає на вихованців європейської культури - він вважає міф про Трістана та Ізольду.

Дивно, але кохання цих двох спалахує, коли з’являються перешкоди на їхньому шляху. Коли ж перешкода зникає (скажімо, вони нарешті зустрічаються) - відбувається щось дивне: закохані не отримують радості, не знаходять спокою.

Любов до кохання - так це називається. Ніщо людське не зближує цих закоханих, радше навпаки. Більш того - “свідомо вони би ніколи не обрали одне одного, бо вони насправді не кохають одне одного!” - такий парадокс постає перед нами.

Найцікавіше, як на мене, те, що їхнє кохання не є коханням одне до іншого, яким він є насправді. Вони кохають одне одного, але кожен кохає іншого у собі, а не іншого як такого. Джерелом їхнього нещастя і є ця взаємність про людське око. Їхнє кохання відгонить ненавистю, каже де Ружмон.

Загалом, книжка добряче вправляє мізки. З одного боку, це не абстрактні філософські роздуми на відсторонені теми, а цілком предметний аналіз відомого роману/міфу. З іншого боку - річ, крутіша за купу “езотеричних” книжок ачи праць із популярної психології. З одного боку - широка перспектива літератури, на котрій поставала європейська цивілізація: Данте, Петрарка, Сервантес, Мільтон, Корнель, Расін, Стендаль, Ваґнер... З іншого боку - кохання та війна, міф, що виступає проти шлюбу...

Оці два останні моменти дивовижно цікаві. Автор говорить про те, що кохання навіть у мові часто позначається войовничими метафорами. “Бог кохання - це лучник, що випускає смертельні стріли. Жінка віддається чоловікові, який здобуває її, бо він - найкращий воїн. Причиною Троянської війни було володіння жінкою”, -

пише з цього приводу де Ружмон.

А далі - гм... далі оповідається про сучасну кризу шлюбу і про те, що... міф підніс зраду до рівня красивої, звабної пригоди. Якщо цар Давид, викравши Бетсабію, скоїв злочин і отримав зневагу, то Трістан, викравши Ізольду, започаткував роман і став гідним захоплення. Автор не зводить оцю кризу шлюбу до протистояння ортодоксії та єресі - “бо справжньої єресі вже не існує”. Але він “зрить у корінь”, відшукуючи витоки “поетики зла”, оспіваної свого часу романтиками.

І на додачу трохи асоціацій. Відома суперечка про чисте мистецтво. Мене то завше якось насторожувало. Як і філософія - вона мене теж трохи насторожує. Своєю умоглядністю й теоретичністю. І взагалі - теорії, ідеальні моделі, релігійні догми. З одного боку - вони виконують свою впорядковуючу функцію, а з іншого - є в них щось мертве. Це як блакитний та червоний кольори, суперечка духу та плоті. Будь-який ухил перетворюється на фанатизм і зло. Можливо, суть у тому, що всі й кожен має рацію, як казав Хаджа Насреддін? ;)

Так от, про кохання заради кохання. Мабуть, це і є суспільство споживання. Тут і до “Апокаліпсису” майя недалечко :).

Дені де Ружмон. Любов і західна культура / Пер. з франц. Ярина Тарасюк. - Львів: Літопис, 2000. - 304с.

Счетчики
Rambler's Top100
Rambler's Top100
Система Orphus
Все права на материалы сайта mediaport.info являются собственностью Агентства "МедиаПорт" и охраняются в соответствии с законодательством Украины.

При любом использовании материалов сайта на других сайтах, гиперссылка на mediaport.info обязательна. При использовании материалов в печатной, телевизионной или другой "офф-лайн" продукции, разрешение редакции обязательно.
Техподдержка: Компания ITL Партнеры: Яндекс цитирования