Новости Харькова и Украины (МедиаПорт)
English version Українська версія Русская версия
 
Меню
Архив
Поиск
Топ-20
О газете
Пресса Харькова
Страницы
Первая полоса
Неделя стр. 2,3
Власть стр. 4
Социум стр. 5,6
Невыдуманная история стр. 7
Афиша стр. 8,9
Спорт стр. 10
Телепрограмма стр. 11,12,13,14,15,16,17
MediaPost on-line
В. Третецкий: ушел, но обещал вернуться
Шансы Харькова на Евро-2012
Колонка редактора
Лекарства без знака качества
Власть Стр. 4
 відставка 

Василь Третецький: “Моя відставка тимчасова...“

Олена Львова
"Mediapost"


Відставка Василя Третецького відбулася не швидко, а надто швидко. Четвер - регіонали в облраді вимагають відставки Третецького. П’ятниця - Третецький заявляє, що готовий написати заяву, бо не може працювати “під політичним тиском”, губернатор відставку не приймає. Понеділок - Арсен Аваков заявляє, що вже згодний звільнити свого зама.

Ось і все. Як по нотах. І перше питання до Василя Третецького:

—Якщо проаналізувати, як відбувалася ваша відставка, виникає відчуття, що ці події були добре зрежисовані.

—Зрежисовані ким?

—Це я хотіла у Вас спитати...

—Якщо не мною, то ким? В ролі режисера я не виступав. І не думаю, що виступали мої прихильники чи та команда, до якої я належу і, сподіваюсь, ще буду довго належати. Те, що відставка була неминучою, за моєю версією, - це однозначно. Те, що я себе дискомфортно відчував останні місяці, - це правда... І особливий дискомфорт, прямо скажу, розпочався після підписання Універсалу. Я, як людина Майдану, не можу погодитися з тим, що сьогодні при владі ті, хто повинен сидіти у в’язницях за порушення Конституції, законів, за нехтування інтересами людей. Тому мені весь час перебування при владі уряду Януковича і парламентської коаліції було не зовсім добре. Але я мав свої дії погоджувати з головою обласної адміністрації, тому що я член його команди і я ніколи не дозволю собі залишити його наодинці з проблемами, які є, і не допомогти йому там, де я мав би допомагати. Тому тоді у мене відбулася розмова з головою адміністрації. Далі Ви знаєте.

—Ще в п’ятницю пан Аваков казав, що він не приймає Вашої відставки, вже у понеділок він з нею погодився. Як Ви його умовили?

—Ну, насамперед, я сказав так: я поважаю голову, він справжній лідер у нас, він боєць, він зробив за два роки неможливе, він змінив психологію харків’ян, за ним прекрасне майбутнє. Між іншим, я не виключаю, що наступний прем’єр - це Аваков. Так, це абсолютно серйозно! Але, з іншого боку, є я. І коли я йому пояснив, що це - не примхи мої, це не якась реакція на якісь зовнішні події, що я не можу дивитися на Януковича як на свого керівника, на цих міністрів, на колегії до яких я їжджу, на їхню недолугість, непатріотизм, непрофесіоналізм і робити вигляд, що я з ними. Коли я оці аргументи навів, я сказав голові, що я відмовляюсь від будь-яких поїздок кудись, від будь-яких пропозицій. Моя допомога може бути корисною і в іншому форматі і, я думаю, не менш корисною буде в цій ситуації.

—Але Вам теж закидають непрофесіоналізм...

—Повірте мені, при всій повазі до депутатського корпусу, - це люди, які переважно в різних сферах працюють. І з проблемами соціального захисту і медицини не так часто стикаються, як правило, тільки тоді, коли потрібна медична допомога. Я ознайомився вчора з їх претензіями, це писали люди... як би це м’якше сказати, які не зовсім орієнтуються в ситуації. Будь-яку тезу їхню я можу прокоментувати. Мені закидають (мовби), що у нас є багато проблем у сфері охорони здоров’я і якраз моя непрофесійна позиція (за їхньою версією) не дає можливості нам мати потужнішу галузь. А я вам скажу таке. За результатами 2005-го року у галузі охорони здоров’я Харківська область, за критеріями, які визначені Міністерством, посіла перше місце в Україні. За результатами 2006-го року ми посідаємо друге місце. Навіть це свідчить про те, що обласна державна адміністрація серйозно опікується проблемами здоров’я населення. Проблеми дійсно у нас є. Але на фоні ситуації, яка є в Україні, ми неможливе робимо, вибачте за нескромність, не-мож-ли-ве робимо.

—Але ж Вас звинувачують у проблемах з інсуліном.

—Намагається хтось (без належної підготовки знову ж таки) звинувачувати обласну адміністрацію, Третецького, в даному випадку, в тому, що ми недостатньо приділяли уваги інсулінозалежним людям. Я напам’ять навіть уже вивчив цю тему.

10 тисяч 60 чоловік у нас інсулінозалежних. Бюджет, який потрібний був на реалізацію комплексної державної програми, - 16, 3 млн. грн. На 2006-й рік Міністерство фінансів передбачило лише 12, 6 млн. Тобто на рівні 70%. Із них 8, 3 млн. - на вітчизняні інсуліни і 4, 3 млн. - на імпортні інсуліни. За дорученням Президента, фінансування мало здійснюватися частково з державного, частково з місцевого бюджету. Відповідно до цього місто Харків мало передбачити в своєму бюджеті 2, 4 млн., а райони області - 1, 2 млн. Обласна державна адміністрація неодноразово зверталася до Міністерства охорони здоров’я (документи є) про те, що нас не влаштовує механізм, який вироблений центральним органом виконавчої влади. Тендери область не проводить, а отже, і переможців не ми визначаємо. Ми тільки подаємо заявку. Вони проводять тендер, за результатами тендеру видає наказ міністр охорони здоров’я і направляє цей наказ нам. Ми, отримавши його, видаємо наказ головного управління охорони здоров’я, отримуємо накладні з тих підприємств, які стали переможцями тендерів, і оплачуємо рахунки. Кошти у вигляді субвенцій передаються місцевим бюджетам, тобто це цільові кошти. Таким чином ми це робили. І сталося, що до кінця року Міністерство охорони здоров’я забезпечило нас інсулінами вітчизняного виробництва на 8, 9 млн. грн. Ще 1, 3 млн. - “Фармак” (це вважається - імпортні інсуліни, тому що там технології імпортні використовуються) і ще 2, 1 млн. - це інсуліни імпортного виробництва основних трьох видів. Між іншим, перший раз імпортні інсуліни ми отримали тільки в травні. Ми постійно гостро реагували на цю проблему і прагнули її вирішувати. Що нам вдалось зробити? Перше. Ми домовилися про те, що частково не оплатимо поставлені нам інсуліни, погодили це з Міністерством і погодили це з виробником - “Індаром”. В грудні ми добились цього, і 540 тисяч гривень ми зекономили. Далі. 570 тисяч гривень в бюджеті були призначені для відкриття кабінету діабетичної стопи в Харкові. Але в зв’язку з тим, що в Інституті ендокринології він відкритий за рахунок місцевих можливостей (небюджетних коштів), ми неодноразово звертались до Міністерства і просили: дозвольте нам оці кошти використати для придбання імпортного інсуліну. Нам дозволили це зробити. При цьому Харківська міська рада ігнорувала потреби людей у забезпеченні інсуліном: із 2, 4 млн., які вона б мала виділити на забезпечення інсуліном інсулінозалежних, вона виділила тільки 360 тисяч станом на 1 липня. До кінця року ми їх, правда, примусили знайти додаткові кошти, ця сума склала 802 тисячі, але 802 тисячі і 2, 400 мільйони - це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці. Тому для того, щоб врятувати ситуацію (не регіонала Добкіна, не його “фахову” команду), ми виходили з того, що треба допомогти людям - обласна державна адміністрація вишукала додаткові можливості за рахунок власних надходжень. Ви звернули увагу, що у нас не було проблем з інсулінозалежними дітьми, вагітними? Ми намагалися це питання вирішувати, як тільки могли. Ми відчували, що Міністерство пробуксовує в своїх рішеннях, воно оперативно не спрацьовує, ми і такий механізм вже задіяли, як матеріальна допомога з цільовим призначенням - на придбання інсулінів. В залежності від виду інсулінів різні суми є - від 250 гривень споживання на місяць до 500 гривень. А в кінці ми вже звернулися до міста: дайте хоч списки й адреси, ми надамо по списку матеріальну допомогу! І ми це зробили, в тому числі і студентам, які отримують інсуліни в нашій обласній студентській лікарні. Таким чином, ми зробили все, щоб закрити 2006-й рік і створити запас на 2007-й. Якби не позиція обласної державної адміністрації, я вам гарантую, ситуація була б просто некерована і люди дуже б сильно потерпали від цього.

—А щодо збільшення боргів по зарплатні?

—На 1 січня 2005 року заборгованість склала 30, 5 млн. Квітень-травень 2005 року, коли ми почали активно працювати і сказали: не брешіть, не викривлюйте статистику, кажіть правду, - з’явилось ще 8, 3 млн. Першого січня 2005 року звітує 5 700 підприємств 1 липня 2006 року - звітує 9 тисяч. Це додатково ще 8, 6 млн. Уже 47 реальна заборгованість. Станом на 1 січня 2007 року заборгованість склала 51 млн.144 тис. Це правда. Якщо формально дивитися, вона зросла. Але зверніть увагу на таку річ. 1 січня 2005 року заборгованість на державних підприємствах складає 1, 7 млн. гривень. На 1 січня 2007 року заборгованість складає 38 млн. грн. Різниця є? Ще одна річ. Два підприємства - завод Малишева і Хімпром. Заборгованість на 1 січня - 12, 7 млн. і 7, 92 млн. відповідно. До цих підприємств прямого відношення обласна адміністрація не має - вони знаходяться у віданні Міністерства промислової політики. Ви скажете, а яка ж реакція була області, коли ми спостерігали за динамікою? Наша реакція була такою: бачимо порушення - є Державна територіальна інспекція праці. 265 керівників притягнуто до відповідальності. Бачимо порушення, направляємо матеріали в прокуратуру - 88 справ знаходиться в суді. 88 справ! Такого немає ніде в Україні. Місія обласної адміністрації полягає в тому, щоб ми здійснювали щотижневий моніторинг. Втручатися в фінансову діяльність ми не маємо права. Але ми неодноразово звертались у Мінпромполітики, зверніть увагу на наші підприємства: на заводі Малишева 7 100 чоловік працює. Зверніть увагу на містоутворююче підприємство Хімпром. Нікому немає до цього справи. Окрім Авакова, обласної державної адміністрації і наших соціальних партнерів - профспілок. Комісія, яка працювала з секретаріату Президента і Кабінету міністрів, яка вивчала стан справ у Харківській області, в неї не було претензій до роботи обласної державної адміністрації в частині виконання нею своїх повноважень, які передбачені Конституцією й законами України. Все, що від нас залежить, ми робимо, але чому Київ не виконує своїх зобов’язань... В мене таке враження, що вони просто ведуть до банкрутства ці підприємства, вони їм не потрібні, в них є свій інтерес і їх проблеми харків’ян абсолютно не цікавлять. І щоб тут не робила команда Авакова, вони будуть відповідальність обов’язково прагнути перекласти на нас. По-перше, самі неспроможні робити. А по-друге, вони не можуть погодитись із тим, як в таких умовах команді Авакова вдається забезпечувати достатньо серйозні показники.

—Ви справді з помаранчевих. Але весь час було таке відчуття, що Ви десь трішечки осторонь. Ви ледь не єдиний з заступників Авакова, який представляє не “Народний Союз “Наша Україна”, а іншу політичну силу. І Ви ніколи не забували про формування власного політичного іміджу і формування іміджу Української Народної Партії...

—Це правда.

—...можливо, це зіграло теж якусь роль у Вашій відставці?

—Арсен Борисович надзвичайно зацікавлений в тому, щоб якомога більш широкий спектр політичних сил підтримував його. Ви звернули увагу, що от національно-демократичні сили і взагалі державницькі сили мають гарний контакт з головою? Я не хочу приписувати багато собі позитиву, але я, між іншим, є координатором національно-демократичних сил. Я є тією людиною, яка є місточком між демократичними силами і головою, і якраз це дає можливість нам мати порозуміння і взаємну підтримку. Голова підтримує всі наші дії, а ми підтримуємо його.

—Я мала на увазі трішки інше. Виникає відчуття, що мали місце якісь домовленості. Наприклад, між Салигіним та Аваковим.

—А для чого це Авакову? Я глибоко переконаний, що в Авакова прекрасні перспективи на майбутнє. Аваков сьогодні максимально зацікавлений у тому, щоб об’єднати навколо себе навіть різнополюсні політичні сили. А навіщо йому створювати навіть на правому фланзі якісь можливі проблеми? Вони йому потрібні? Ні. А те, що сьогодні між Салигіним і Аваковим намітився позитивний конструктив, - я тільки вітаю це. Я вітаю, якщо цей процес буде поширюватись і це перенесеться не тільки на Харків, а й на всі райони області і міста. Хіба ми колись заявляли, що ми не прагнемо з розумними людьми працювати? Ми прагнемо. Те, що голова обласної державної адміністрації робить такі кроки, як на мене, він діє в інтересах харків’ян, це потрібно робити. Але тут я не є перепоною, я в цьому глибоко переконаний. Ви звернули увагу, що до останніх подій ні голова обласної ради, ніхто не дозволяв собі якихось некоректних дій на мою адресу як до заступника і ніхто мені не пред’являв жодних претензій? Я маю на увазі професійного характеру, пов’язаних з виконанням службових обов’язків.

—Мені здається, це вже півроку триває...

—Можливо, трохи менше. Як на мене, це розпочалось тому, що іде процес самоствердження, в тому числі і голови обласної ради.

—У п’ятницю прес-служба УНП поширила заяву, що ви підете тільки після теледебатів з Василем Салигіним. Але цих дебатів не відбулося, хоча Салигін сказав, що він згодний.

—Він ще й далі сказав, що ці дебати можуть завершитись увагою правоохоронних органів до Третецького, так було?

—Так.

— То я хотів би просити почути мою відповідь на це. Насамперед стосовно дебатів. Мова йшла не тільки про голову обласної ради, мова йшла про представників обласної ради, хто це буде - це буде заступник голови ради обласної, це буде голова комісії, це будуть ті депутати, які написали звернення, - різниці нема. Якщо це буде цікаво, я готовий, повірте, проблем ніяких немає. Тепер стосовно подальшої реакції. Якщо Василь Вікторович, який сьогодні небезпідставно претендує на роль головного регіонала в Харківській області (і для цього є все - на його фоні Добкін останнім часом виглядає, ну прямо скажемо, дуже складно, я думаю, ні для кого не є таємницею, що між ними якраз сьогодні йде боротьба за лідерство в Партії регіонів на обласному рівні, сьогодні Добкін суттєво йому програє), вирішив, щоб закріпити свою перемогу і над Добкіним в тому числі, можливо, продемонструвати якісь додаткові можливості свої. То на це що я можу відповісти? Я не виключаю, що це - стосовно правоохоронних органів - може бути жарт з його боку. Якщо у правоохоронних органів є до мене питання вже сьогодні, то для чого очікувати завтрашнього дня, для чого очікувати дебатів? Я готовий як до відкритого спілкування з пресою, так і до спілкування з правоохоронними органами. Йдіть, я готовий відповідати на всі ваші запитання, я не бачу проблем.

—Але чому ж дебати не відбулися?

—Олено, шановна, я готовий, нема проблем. Скажете, прийди - прийду і буду спілкуватися, я не відмовляюсь, але я не люблю, коли на мене тиснуть, не люблю, коли мене хтось прагне шантажувати... Дискусії я готовий вести з ними, мені різниці немає, з ким, хай проводять засідання керівного органу, визначають регіоналів, можуть по кожній галузі окремо, мені різниці немає, по охороні здоров’я один, по соціальному захисту - другий, по культурі - третій. Мені різниці немає. Я один, а вони - всі.

—Ваше наступне місце роботи?

—Повну відповідь не дам на це питання. Те, що це не будуть органи державної влади та місцевого самоврядування, - це точно. Те, що це не буде інше місто, ніж Харків, - це також точно. Є різні пропозиції.

—Бізнес?

—І бізнес.

—Який?

—Не скажу.

—Скажіть хоча б напрямок... Торгівля, виробництво, зв’язок?

—Комунікативна сфера.

печатная версия | обсудить на форуме

Счетчики
Rambler's Top100
Rambler's Top100
Система Orphus
Все права на материалы сайта mediaport.info являются собственностью Агентства "МедиаПорт" и охраняются в соответствии с законодательством Украины.

При любом использовании материалов сайта на других сайтах, гиперссылка на mediaport.info обязательна. При использовании материалов в печатной, телевизионной или другой "офф-лайн" продукции, разрешение редакции обязательно.
Техподдержка: Компания ITL Партнеры: Яндекс цитирования