Новости Харькова и Украины (МедиаПорт)
English version Українська версія Русская версия
 
Меню
Архив
Поиск
Топ-20
О газете
Пресса Харькова
Страницы
Первая полоса
Неделя стр. 2,3
Власть стр. 4
Социум стр. 5
Культурный разговор стр. 6
Невыдуманная история стр. 7
Афиша стр. 8,9
Мода стр. 10
Телепрограмма стр. 11,12,13,14,15,16,17
MediaPost on-line
Колонка редактора
"Таємниця" Андруховича
Приватизация кино или кино про приватизацию
В Крым билетов нет. И не было?
Социум Стр. 5
 прем’єра 

Кабаре, шансон, трава

Ірина Скачко

Нічні жахи завзятого театрала! Шансон. На сцені театру української драми. У виконанні авангардних “Арабесок”. І що найгірше: це не сон! Втім, не поспішайте хапатися за серце. Нова вистава театру-студії “Арабески” дійсно називається “Радіошансон”. Але назва ця нічого спільного зі змістом п’єси не має. Її вигадано лише для того, щоб зацікавити прем’єрою якомога ширше коло публіки. Бо чим іще можна заманити великоднього понеділка пересичених здобою глядачів?

Вісім історій про Юру Зойфера - на афіші ці слова в дужках, але, певно, саме так мала б називатися вистава. Принаймні ця назва лежить трішки ближче до тіла п’єси. Тіла, вбраного в яскраве шмаття “політичного кабаре”. Зважаючи на останні події на українській законодавчо-виконавчій сцені, із жанром вистави “Арабески” не помилилися, хоч це і випадковий збіг, як запевняє режисер Світлана Олешко:

— Ми насправді планували цю прем’єру зробити на півроку раніше, звичайно, ми не чекали спеціально поглиблення української політичної кризи. Так просто співпало.

Юра Зойфер - австрійський антифашистський поет, драматург і журналіст. Народився в 1912 році у Харкові, у заможній єврейській родині, що мешкала у великому будинку на Сумській - в ньому зараз кафе “Коники”. Після революції Зойфери змушені були емігрувати - спочатку до Туреччини, а згодом до Відня. Наприкінці двадцятих - початку тридцятих Юра (він так і не змінив це ім’я на щось більш німецьке) із головою поринув у політику. Незважаючи на капіталістичне минуле родини, він захопився ідеями соціал-демократичної партії. Його гостросоціальні п’єси та скетчі з успіхом йшли на сценах політичних кабаре. Памфлети і вірші друкувала соціал-демократична преса. Основним мотивом його творчості стало передчуття неминучої катастрофи, яку несе фашизм. Юру Зойфера арештували просто на вулиці, помилково, переплутавши з лідером заборонених австрійських комуністів. Його особу швидко було встановлено, але марксистська література, яку було знайдено у нього при обшуку, стала приводом для тепер уже справжнього, непомилкового арешту. Раптова загальна амністія подарувала була свободу, але ненадовго. Зойфер це розумів і спробував нелегально перетнути швейцарський кордон. Тут його було затримано остаточно. Далі були Дахау і Бухенвальд. Він помер від тифу у лютому тридцять дев’ятого. Коли він помирав, у канцелярії табору вже лежав наказ про його звільнення - родина Зойферів встигла вчасно емігрувати до Штатів і ціною багатьох зусиль домоглася дозволу на його виїзд із країни. Казали, якби він не загинув, то став би одним із видатніших німецькомовних драматургів двадцятого сторіччя.

— Існує співзвучність часів Юри Зойфера і наших часів, - вважає Світлана Олешко. - Тоді цензура була офіційна, тепер вона прихована. Можна по­ставити будь-яку орендну плату, абсолютно не цікавлячись, що проект є некомерційним. Можна не підписати договір про оренду. Або дозволити незалежним театрам грати тільки по понеділках або в святкові дні. Зокрема, і про це йдеться в нашому спектаклі.

Текст п’єси “Радіошансон” (вісім історій про Юру Зойфера) написав Сергій Жадан.

— Спочатку була ідея зробити виставу просто за п’єсою Зойфера, - розповідає він. - Але потім ми вирішили, що краще зробити щось більш оригінальне, більш настроєве за мотивами творчості Юри Зойфера. Власне, вийшла така апокаліптична штука.

Не слід сподіватися, що побувавши на цій виставі, ви більше дізнаєтеся про австрійського драматурга чи ближче познайомитеся з його творчістю. “Штука”, дійсно, вийшла не стільки про Зойфера або Австрію коричневих тридцятих (про ті часи нагадують хіба що чудово стилізовані костюми й музика), скільки про апокаліпсис, передчуття його незворотнього наближення. А отже, це шанс побачити Зойфера не зовні, а зсередини, прожити хоча б півтори години у стані відчаю, безсилля перед системою, безсилля, з якого народжується істерично-веселе божевілля. Цю атмосферу допомагає створити музика у виконанні Kharkiv Klezmer Band - просякнуті мінором приречених мажорні єврейські традиційні мелодії.

Система нав’язує свою гру. “Ти завжди маєш можливість не приймати їхні умови, ти завжди маєш можливість уникнути відповідальності, ніхто не може тобі заборонити гарти за власними правилами, єдине, чого вони не дозволять - це зовсім не брати участі в грі”, - наспівує на мотив клезмерської пісеньки герой Михайла Барбари. Веселі міські божевільні - фріки, п’яниці, наркомани, повії, трансвестити - люди, що живуть якщо не поза системою, то десь на її кордоні і, звичайно ж, грають за своїми правилами. Вісім історій - про них. Всі ці образи, плюс образи бездушних державних механізмів, шляхом швидкісного перевдягання втілюють всього п’ять акторів - уже згаданий соліст “Мертвого півня” Барбара, Наталія Цимбал, Валерія Полянскова, Павло Савельєв та Юрій Чеботарьов.

Втілюють досить достовірно. Принаймні, коли на сцені герої роздмухують у пластиковій пляшці своє наркотичне зілля, не хвора на нежить публіка помітно пожвавлюється. Дійство вистави, взагалі, досить динамічне: герої, наприклад, розбризкують шампанське і кидаються яйцями (про алюзії промовчимо). Герой Барбари - єдиний наскрізний персонаж усіх восьми історій (очевидно, це й є Зойфер). Це, здається, його намагається ви­травити усіма силами система, звужуючи довкола нього коло і знищуючи оточуючих. Втім, ці історії переповідати неможливо. Це поезія не тільки за текстом Жадана, але й за візуальним рядом. А хто ж переповідає вірші? Можна зазначити лише, що частини не однакові за силою впливу на глядача. Перша, що має назву “Шулери сидять у задніх кімнатах і чесно ділять виручку”, пропливає повз увагу майже непоміченою. А друга, “Рахуючи проституток щоп’ятниці у парку для розваг”, захоплює. Не кажучи вже про “трав’яну” частину “Слідкуй за руками цього проповідника”.

Кінець вистави досить оптимістичний. Вихід знайдено. “Цирк, революція і кабаре врятують наші міста від апокаліпсису”, - упевнені Жадан, Юра Зойфер і театр-студія “Арабески”.
















печатная версия | обсудить на форуме

Счетчики
Rambler's Top100
Rambler's Top100
Система Orphus
Все права на материалы сайта mediaport.info являются собственностью Агентства "МедиаПорт" и охраняются в соответствии с законодательством Украины.

При любом использовании материалов сайта на других сайтах, гиперссылка на mediaport.info обязательна. При использовании материалов в печатной, телевизионной или другой "офф-лайн" продукции, разрешение редакции обязательно.
Техподдержка: Компания ITL Партнеры: Яндекс цитирования