Новости Харькова и Украины (МедиаПорт)
English version Українська версія Русская версия
 
Меню
Архив
Поиск
Топ-20
О газете
Пресса Харькова
Страницы
Первая полоса
Неделя стр. 2,3
Власть стр. 4
Спорт стр. 5
Культурный разговор стр. 6
Невыдуманная история стр. 7
Афиша стр. 8,9
Культурный разговор стр. 10
Телепрограмма стр. 11,12,13,14,15,16,17
MediaPost on-line
Почем газ для народа?
Болельщикам - вагончики, а милиционерам - английский?
Колонка редактора
Дмитрий Быков ждет Путина в Украине
Культурный разговор Стр. 10
Также на странице:
 не-критичні нотатки 

Від Шопена до шансону за 90 років, або Лицарський міф України

Катріна Хаддад

Як закохана жінка може пояснити фригідній проститутці, навіщо спати з чоловіком, коли він не платить? Таке риторичне питання поставила аудиторії у київському Будинку вчителя Оксана Забужко. Власне, йшлося про інше - це була презентація її книжки у жанрі, як його схарактеризувала сама авторка, письменницького розслідування. Будинок, під куполом котрого 90 років тому засідала Центральна рада, як підкреслила Оксана Забужко, сам налаштовував на сприйняття нового тексту. Ті, хто бував тут тоді, - останні нащадки козацької старшини, забутої української шляхти - будучи вже малоросійським дворянством, інвестували своє життя у проект України як козацької нації. Це й був, за словами Забужко, український модерний проект.

Книжка про цей успішний/безуспішний проект є спробою дати відповіді на питання (цитую рекламний буклет): “Звідки взялись тамплієри на берегах Дніпра? Яку таємницю берегли “таємні товариства” малоросійських дворян ХІХ ст.? Звідки в “Лісовій пісні” зашифрована легенда про Ґрааль? Чи й справді українці - селянська нація? В чому різниця між демократією і хамократією? В чому полягав модерний “український проект” і чи вдалося нам його реалізувати?..”

90 років - це дистанція у рамках живої пам’яті - ми можемо почути розповіді діда чи бабусі про той час. Але для України ці 90 років стали проваллям: від Шопена до шансону, від України козацької до України плебейської, від аристократичної демо­кратії до хамократії (і в політичному, і в духовному сенсах). Саме оця дистанція і спонукала Забужко до написання книжки - було бажання зазирнути у світ тих людей, побачити репертуар їхніх почуттів. А тому ця книжка вийшла історією чуттєвості, точніше, історією її деградації до базових інстинктів масової людини.

До чого тут Леся Українка? Скажімо так, російська радянська інтелігенція мала живого свідка аристократичного минулого свого духу - Анну Ахматову, котра несла бодай відгомін колишньої шляхетної Росії. Українська ж інтелігенція через фізичні й моральні репресії такого живого свідка не мала - єдиним посередником виявилося красне письменство. І Леся Українка для сучасної людини є своєрідним поводирем на шляху до пізнання іншої, непопсової, культурної, інтелігентної, вихованої й освіченої України.

Здавалося б, Леся Українка - одна з класиків української літератури, відома кожному пересічному українцеві (і не лише українцеві). Утім, вона залишається однією з найменш прочитаних письмен-

ниць. От назвіть отак, сходу, відомі вам твори Лесі Українки. І згадайте, про що вони... “Лісова пісня” - це перша ж асоціація. Філолог згадає ще “Бояриню”, “Камінного господаря”, “Кассандру”, може, “Одержиму”, “Блакитну троянду”, “Осінню казку”... Я вже мовчу про вужче питання, котре Забужко ставила своїм знайомим: назвіть 20 драм Лесі Українки :).

Але повернімося до книги “Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій”. Відповідаючи на питання про назву, авторка сказала, що Notre Dame - то усталене звертання до Божої Матері - наша Пані. І саме Божа Матір (Покрова) була покровителькою запорізького козацтва. Леся Українка, за словами Забужко, була християнкою-гностичкою, вона представляла традицію християнства за лінією Марії (на відміну від канонічної лінії Павла). На цьому місці Забужко згадала скандальну книгу Дена Брауна “Код да Вінчі” :), назвавши її детективом-профанацією у жанрі “євроремонту”, в котрому “понасмикувано з різних джерел”. Книжка про Лесю Українку, за словами її авторки, хоча й відкриває читачеві “код Лесі Українки” - все ж побудована на кропіткому дослідженні конкретних текстів. Авторка навмисне послугувалася лише загальнодоступними джерелами, не висиджуючи в архівах та не вишукуючи таємних, важкодоступних текстів - аби кожен вдумливий читач міг при бажанні самостійно перевірити усі висновки авторки. Тут важливим було саме серйозне прочитання Лесі Українки.

Недарма, наприклад, її драми з історії раннього християнства присвячені саме жінкам, які були поруч із Христом. Ця альтернативна лінія Марії та жінок-мироносиць цікавила письменницю, оскільки вона була ледь не останньою хранителькою цієї іншої традиції, що найактивніше в Україні розвинулася саме за часів козаччини. Якщо у Європі так звані жіночі єресі розвинулися в культурі трубадурів та стали джерелом європейської любовної літератури, то в Україні ця культурна лінія засвідчена, зокрема, у Лесі Українки.

У цьому ж ключі говорять і про її “Камінного господаря” (драма на донжуанівський сюжет) - її вважають духовним заповітом, реквіємом лицарській чуттєвості, коли на арену виходять духовні хами і свобода перетворюється на свавілля. Для лицаря свобода звучить так: треба - значить, я можу. Сьогодні свобода звучить інакше: я хочу - значить, я можу...

До нас, як зазначає Забужко, хамократія прийшла у більшовицькій упаковці: кожна кухарка може правити країною. Проблема лише в тім, що “кухарці” може бути просто незрозумілий, приміром, “Гамлет”: “А че чувак бесится?!” Оцей бунт мас - тобто бунт масової людини, людини, котра має лише дві базові цінності: життя (їжа, розмноження, сон) та влада. Інші цінності такій людині просто незрозумілі. Пам’ятаєте оте риторичне запитання, з котрого я почала? А справді, як пояснити?!

Власне, у цій книзі реконструйовано й прочитано лицарський міф Лесі Українки - пам’ятник лицарській, освіченій, аристократичній (у духовному сенсі) Україні.

Оксана Забужко. Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій. - Київ: Факт, 2007.

Счетчики
Rambler's Top100
Rambler's Top100
Система Orphus
Все права на материалы сайта mediaport.info являются собственностью Агентства "МедиаПорт" и охраняются в соответствии с законодательством Украины.

При любом использовании материалов сайта на других сайтах, гиперссылка на mediaport.info обязательна. При использовании материалов в печатной, телевизионной или другой "офф-лайн" продукции, разрешение редакции обязательно.
Техподдержка: Компания ITL Партнеры: Яндекс цитирования