Новости Харькова и Украины (МедиаПорт)
English version Українська версія Русская версия
 
Меню
Архив
Поиск
Топ-20
О газете
Пресса Харькова
Страницы
Первая полоса
Неделя стр. 2,3
Власть стр. 4
Социум стр. 5
Культурный разговор стр. 6,7
Афиша стр. 8
стр. 9
Спорт стр. 10
Телепрограмма стр. 11,12,13,14,15,16,17
MediaPost on-line
Фрики в городе
Колонка редактора
Михаил Камчатный опасается диктата секретаря горсовета
Газетный БЕСПРЕдележ
Социум Стр. 5
 вуз 

Вступні зміни

Ирина Скачко
"МедиаПорт"


Харкову знову потрібні інженери. А ще - будівельники, науковці та висококваліфіковані слюсарі. На що слід звернути увагу сьогоднішнім абітурієнтам, розповіла заступник голови обласної державної адміністрації Людмила Бєлова.

— Людмило Олександрівно, чи змінились цього року правила вступу до вищих навчальних закладів?

— Так, є кілька змін. По-перше, відтепер українська мова є обов’язковою при вступі в усі вищі навчальні заклади. По-друге, всі вузи повинні приймати сертифікат зовнішнього тестування, якщо ця оцінка влаштовує абітурієнта. Але вже іншу оцінку вищий навчальний заклад враховувати не буде. Тобто абітурієнт повинен зробити вибір, чи він здає вступні іспити, чи він віддає свій сертифікат. Далі: мабуть, вперше - на моєму віці у всякому разі - в умовах прийому є перелік назв предметів, з яких проводяться вступні іспити.

— А раніше хіба не так було?

— І раніше було так. Але в деяких вузах назва трішки відрізнялась від шкільної. Наприклад, могло не бути такої назви, як “математика”. І тоді результат обласної чи всеукраїнської олімпіади з математики, наприклад, вже не зараховувався, бо такого предмету у переліку вступних іспитів не було. Тобто це важливо для тих, хто має якісь перемоги і якісь преференції при вступі до вузу. Крім того, в умовах прийому цього року обов’язково прописаний письмовий тест. Також треба звернути увагу на те, що є новий перелік спеціальностей при вступі на бакалаврат. І варто мати на увазі, що перелік відрізняється від того, що був минулого року. Тому якщо ви обирали спеціальність рік тому, обов’язково треба все перевірити.

— Із чим пов’язані ці зміни?

— Змінився сам перелік спеціальностей, за яким готують фахівців у вищих навчальних закладах. Це один із напрямів щодо вдосконалення системи підготовки відповідно до вимог Болонської угоди. Тобто оптимізована, скажімо так, мережа напрямів.

— В який бік змінився цей перелік?

— Зменшено кількість спеціальностей, деякі об’єднано.

— Тобто це має цікавити лише тих, хто вступає на перший курс?

— Так, і для них це важливо. Дитина могла готувалися по довіднику минулого року, обрати собі спеціальність у певному вузі, прийти - а її нема. Чи, наприклад, спеціальність має ту ж назву, а шифр інший. До того ж, хочу підкреслити: коли абітурієнт пише заяву про вступ до вищого навчального закладу, він обов’язково має звертати увагу, на який освітньо-кваліфікаційний рівень претендує. Тобто якщо здійснюється прийом на рівень бакалавра, то він повинен розуміти, що в цьому разі держава (якщо він вступив на державні місця) гарантує йому навчання впродовж чотирьох років і отримання державного документа про кваліфікаційно-освітній рівень бакалавра. А далі - вступ за конкурсом на наступний освітній рівень.

В умовах прийому цього року також збільшено кількість випускників підготовчих курсів, які мають право претендувати на вступ до вузу за результатами випускних екзаменів на підкурсах.

Є ще одне правило, яке діє вже не перший рік, але нерідко бувають якісь непорозуміння і, на жаль, порушення. Якщо в одному вузі відбуваються іспити і на бюджетну, і на контрактну форму навчання, вони повинні бути однаковими за змістом. Не припускається різниця в рівні вимог, в змісті тестів чи будь-яких інших іспитів.

— На які спеціальності можна очікувати цього року найбільший конкурс?

— На жаль, ми на сьогодні ще не маємо держзамовлення, на сьогодні вузи ще письмово підтвердженого замовлення не отримали. Але за нашою попередньою інформацією, яку розповсюджує Міністерство науки і освіти, очікується збільшення прийому на бакалаврат на один відсоток, а в магістратуру - на десять відсотків. Минулого року найбільш популярними традиційно були економічні, юридичні, інформаційні спеціальності. Ще - фармацевтичні та медичні. Проте приємно, що сьогодні вже є достатній інтерес до наукоємних спеціальностей.

— А ви можете дослідити за кілька останніх років, як змінювався попит на різні спеціальності?

— Незважаючи на те, що сьогодні на ринку праці достатньо велика кількість спеціалістів з економічною освітою і є навіть деяке перевантаження, але попит на ці спеціальності не падає. Багато бажаючих отримати юридичні спеціальності. Щодо нових тенденцій: у технічних вузах на суто технічні, технологічні спеціальності збільшується конкурс. Якщо пригадати, був період, коли взагалі не було конкурсу, потім ми отримали зовсім маленький конкурс і раділи цьому, а сьогодні ми вже дійсно маємо достойний конкурс на технічні і наукоємні спеціальності - і на інформаційні технології в першу чергу.

— А на ринку праці які спеціалісти потрібні найбільше?

— Сьогодні в Харкові піднімається на новий рівень промислове виробництво. Чому в нашому місті було створено в тридцяті роки таку величезну кількість технічних вузів? Тому що розвивалася промисловість. Для її забезпечення потрібні були інженерні кадри. Навіть Політехнічний створили спочатку у Харкові, а потім у Києві. Та потім всі - транспортні, будівельні - вони ж усі були створені в тридцяті роки. Потім був час занепаду у промисловості, будівни­цтві… Саме тому люди не йшли на ці спеціальності. А сьогодні бурхливо розвивається будівництво - і ось у будівельних вузах чи у вузах, які мають будівельні спеціальності, з року в рік зростає конкурс. Тобто економічний стан відбивається на попиті абітурієнтів щодо отримання тієї чи іншої спеціальності. Наприклад, Політехнічний університет відкриває нові спеціальності практично кожного року. Раніше мова йшла лише про економічні спеціальності, а в цьому навчальному році ХПІ оголошує набір на нову спеціальність - “Інструментальне виробництво”. Українська інженерно-педагогічна академія відкриває спеціальність “Технологія деревообробки і дизайн меблів”. Це підтвердження того, що ця галузь розвивається і потрібні такі фахівці.

— А професійно-технічна освіта - вона ще існує?

— Її кожного року гнобили. Казали, що вона вже взагалі зруйнована, що незрозуміло, що з нею робить, а вона, слава Богу, живе. Вона пережила не найкращі часи, коли нікому не потрібні були сільськогосподарські і виробничі професії, коли всі практично профтехучилища для того, щоб вижити, почали тихенько готувати перукарів, кухарів, секретарів-машиністів - чого там тільки не було! Сьогодні я не можу сказати, що вони від цього відмовились, але вони почали знову готувати своїх спеціалістів з виробничих професій. Але це буває тільки тоді, коли є пряма співпраця між підприємством-замовником і безпосередньо закладом профтехосвіти. Наприклад, так у нас працює завод “ФЕД”, так у нас працює Електроважмаш. Ми будемо розповсюджувати цей досвід на інші наші крупні підприємства, де вже є потреба в робітничих кадрах - в сучасних робітничих кадрах. Ми сьогодні також намагаємось цю роботу проводити з “Турбоатомом”. На наступному тижні планується нарада безпосередньо на цьому заводі щодо цільової підготовки кадрів для цього підприємства. Крім того, у нас сьогодні є можливості працювати з приватними фірмами і підприємствами. Це також дуже важливо, бо є деякі галузі, де сьогодні дуже маленький чи взагалі відсутній державний сектор. Приклад тому - будівельна галузь. Вона сьогодні розвивається, використовуються нові матеріали і сучасні технології, а профтехучилища не мають такої бази. Німецька фірма “KNAUF” відкриває центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів для роботи з матеріалами і технологіями цієї фірми. Для нас це важливо, тому що цей центр забезпечує матеріалами, інструментом, фахівцями, які пройшли підготовку в цьому центрі. Випускники цього навчального закладу і ті, хто пройде перепідготовку, гарантовано будуть мати роботу і високі оклади. Сьогодні ми маємо намір розповсюдити досвід такої співпраці з фірмами, які займаються продажем сучасних автомобілів у Харкові. Ці автомобілі мають потребу у відповідному технічному супроводі, а ми сьогодні маємо профтехучилища, у яких база є, але на жаль, не сучасна.

— А педагогічні кадри?

— Кадри в училищах залишилися. Може, не в тому об’ємі… Більш за все постраждали кадри майстрів. Це люди фахові, які могли б заробити своїм трудом. Тому деякі з них не витримали цього важкого етапу, вони пішли. А це втрата для закладів профтехосвіти. Бо саме в цих закладах рівнозначні і теоретична, і практична підготовка.

— Але як переконати абітурієнтів, що варто йти туди навчатися? Така освіта здається несолідною…

— Робітнича професія сьогодні дійсно не дуже популярна. І тут, до речі, є вина і журналістів. Ну хто пише сьогодні про робочий клас? Хіба що вони десь вийшли і перекрили дорогу…

— Але парадокс у тому, що досить часто випускники вищих навчальних закладів не можуть знайти роботу за спеціальністю і тоді вже йдуть працювати на робітничі професії…

— Все може бути в житті. Я вважаю так: головне, щоб людина, яка виходить на ринок праці, мала змогу там адаптуватися. Тому нічого поганого нема в тому, що випускник вищого навчального закладу, крім диплома про вищу освіту, має ще й робітничу професію. Наприклад, Академія залізничного транспорту сьогодні так і робить. Випускники тоді захищені в будь-яких соціальних умовах. Дійсно, марно витрачати гроші не хочеться, тому, якщо держава вклала гроші в підготовку фахівця вищого рівня, то потрібно, щоб він міг використовувати свої знання і вміння саме в цьому напрямку.

— Держзамовлення, здається, є гарантією майбутнього працевлаштування… Але як формується держзамовлення? Воно залежить від того, чи вдається вищому навчальному закладу працевлаштувати своїх випускників. Втім, розподіл після навчання в вузах є здебільшого суцільною профанацією. Як із цим боротися?

— Єдиний шлях, по-перше, вмотивований вступ до вищого навчального закладу. Вмотивований майбутньою кар’єрою. Ідеальний варіант, коли абітурієнт, вступаючи до вищого навчального закладу, вбачає свій подальший життєвий шлях. Тобто він вступає не тільки тому, що цей вуз розташований поруч із домом, чи батьки його закінчували, чи друзі туди вступають. Але важливо, щоб це було обґрунтоване рішення, яке приймається разом із батьками. Але для цього потрібно, щоб була повна інформація про потреби на ринку праці, щоб була адекватна оцінка своїх фізичних і розумових здібностей і можливостей. Важливо, щоб кожен абітурієнт мав змогу пройти будь-яке тестування. Наприклад, якщо ми сьогодні проводимо незалежне тестування - воно не позбавлене недоліків, бо ми тільки починаємо, - але воно зовнішнє, незалежне… Якщо людина свідомо пішла навчатися, якщо вона з першого курсу уявляє, яка буде майбутня професія, якщо це не помилка, якщо вуз має кар’єрну агенцію чи будь-який інший підрозділ щодо працевлаштування, то все має бути добре. Це ідеальний варіант. Сьогодні такого стовідсотково ще нема. Тому на що сьогодні ідуть вищі навчальні заклади?

— До захисту випускника без довідки з майбутнього місця роботи не допускають.

— Так, тому що вуз каже: якщо ми не підтвердимо в міністерстві, що в нас дев’яносто п’ять відсотків випуск­ників отримали напрям на роботу, то тим самим ми зменшимо кількість бюджетних місць, і ваші наступники не вступлять вже на бюджетні місця. Тут дійсно коло замкнуте… Але якщо вищий навчальний заклад має прямі договори, має замовника своїх кадрів, цієї проблеми нема. Це, може, незакономірний випадок, але сталось так, що коли на ринку освітніх послуг з’явились приватні вищі навчальні заклади, на яких не працювало ще їх ім’я, найкращі з них почали з того, що вони шукали для своїх абітурієнтів майбутнє робоче місце. Тобто діти тільки вступали, а для них вже шукали фірму чи підприємство, де вони будуть працювати. Це було дивно, але у них не було іншого виходу. Те саме сьогодні починають робити і державні заклади вищої освіти. Але не так швидко, як хотілося б. Хоча я хочу підкреслити, що це наш вітчизняний досвід. У сучасному світі вищі навчальні заклади не займаються розподілом і працевлаштуванням.

— Як можна отримати сьогодні адекватну інформацію про ринок праці?

— Практично в кожному районі є центри соціального захисту. Там можна отримати інформацію про попит на конкретні професії, конкретні спеціальності. Але це буде інформація тільки на сьогодні. Ми не маємо прогнозів. Ми не маємо чітких тенденцій щодо розвитку ринку праці. Якби ми їх мали, тоді б абітурієнти могли б свідомо обирати майбутні спеціальності, і не було б таких перекосів. Повинен бути державний прогноз щодо розвитку ринку праці на рівні держави. Бо Харківська область не може прогнозувати, не маючи такої інформації державного рівня. П’ятдесят відсотків кадрів ми готуємо для України.

печатная версия | обсудить на форуме

Счетчики
Rambler's Top100
Rambler's Top100
Система Orphus
Все права на материалы сайта mediaport.info являются собственностью Агентства "МедиаПорт" и охраняются в соответствии с законодательством Украины.

При любом использовании материалов сайта на других сайтах, гиперссылка на mediaport.info обязательна. При использовании материалов в печатной, телевизионной или другой "офф-лайн" продукции, разрешение редакции обязательно.
Техподдержка: Компания ITL Партнеры: Яндекс цитирования