Новости Харькова и Украины (МедиаПорт)
English version Українська версія Русская версия
 
Меню
Архив
Поиск
Топ-20
О газете
Пресса Харькова
Страницы
Первая полоса
Неделя стр. 2,3
Власть стр. 4,5
Экономика стр. 6,7
Город стр. 8
Афиша стр. 9
Объектив-TV стр. 10,11,12,13,14,15,16
Общественные слушания стр. 17
Форум стр. 18
Личность стр. 19
Культурный разговор стр. 20
Спорт стр. 21
Страна советов стр. 22
Напоследок стр. 23
MediaPost on-line
Кому юбилей, а кому - сальмонеллез
Долговой парадокс: должников все меньше, а долгов - все больше
401-й способ Остапа Бендера
Смотрите, кто пришел
Форум Стр. 18
Также на странице:
 Свобода совісті 

Немає Бога, окрім...

Ольга Резниченко

Ця історія трапилася в одній із харківських шкіл. Якось узимку на роботу не вийшла вчителька анг-лійської мови. Відпросилася на декілька днів у директора, пояснивши, що сильно болить голова. Але минає вже четвертий місяць, як її немає в школі. Те, що вона жива-здорова, — про це адміністрації начебто відомо, але де вона є, чому зникла так раптово, — про це ходять по школі різні чутки, і говорять про це пошепки. При цьому учні її англійських груп та їхні батьки за нею, як фахівцем, дуже жалкують. Говорять, що рівень її викладання був відмінний. І при вступі до вузів з англійською в її вихованців проблем не було.


Засновник секти мармонів - Джохеф Сміт
До школи вона потрапила по закінченні університету і пропрацювала в ній близько десяти років. Характеризували її як людину замкнену, некомунікабельну, відсторонену. Дружби ні з ким із вчителів у неї не було, і тому ніхто про її позашкільне життя нічого конкретного сказати не міг. Вона навіть рідко з ким із колег віталася. Але в цій школі це особливо нікого не зачіпало, бо взагалі цікавитися, хто чим дихає до і після уроків, вважається у цій школі дурним тоном. Єдиною особливою прикметою щодо вчительки — усі, з ким довелося говорити, зазначили, що вона майже ніколи не знімала хустки, і що на її уроках (десь останні три-чотири роки) стояла мертва тиша. Діти, які дозволяли собі «розслабитися» на всіх інших заняттях, самі дивувалися, що на її уроках поводили себе вкрай зосереджено, як на сеансі гіпнозу. Дехто говорив, що після її уроків сильно боліла голова й нудило. І, як правило, такі діти самі просили про переведення їх до інших англійських груп.

Коли вчителька зникла, найдопитливіші та найсміливіші вирішили самотужки, без дорослих хоч трохи відкрити завісу таємниць закріпленого за учителькою кабінету англійської мови. Адже й раніше їх, звісно, цікавило, чому парти й стільці зі споду були заклеєні фольгою, із шпалер вирізані і потім знову вклеєні на те ж місце прямокутні клаптики, по всьому периметру кімнати, на рамах вікон, дверях намальовані червоним фломастером хрестики, а з боків дверей встромлені голки. Коли діти відклеїли фольгу і шпалерні латки, під ними знайшли написані учителькою молитви та замовляння. Учні, з якими вона хотіла працювати, — їхні прізвища, після молитви за їхні успіхи, писалися червоною, ті ж, які їй були не до вподоби, замовлялися на те, щоб узяли на себе її страх і йшли геть, і їхні прізвища писалися чорною фарбою. Ще діти розповіли мені, що поки учителька працювала, тільки в цьому кабінеті не цвіли кімнатні квіти, скільки б їх не поливали. А от коли вчителька зникла — квітка, що стоїть на підвіконні кабінету, яку вже давно ніхто не поливав, раптом зацвіла... Ця історія має завершення. Наприкінці весни зникла вчителька об’явилася в Харкові. До неї додому прийшла нова директорка школи, щоб та підписала заяву про своє звільнення. На жодне поставлене директоркою питання відповіді не було. Одягнена в усе чорне, в хустці, якою міцно закривалося чоло, вона відсторонено дивилася та мовчала. Лише перед тим, як узяти ручку і торкнутися листка паперу, який подала їй директорка, вийшла в іншу кімнату, щоб одягти рукавички...

Наскільки я розумію, викладачка, скоріш за все, належить до якоїсь секти. Принаймні, її поведінка цілком вміщується у сектантську знакову парадигму із такими ознаками, як ізоляціонізм, обраність, відчуженість і протиставленість «світу смерті». Те, що пострадянська школа стала, поряд із вулицею, місцем вербовки для сект нових членів, говорять багаточисельні факти.

Хто з нас не зустрічав на вулицях молодих, років дев’ятнадцяти-двадцяти, хлопців з військово-спортивною виправкою, коротко стрижених, одягнених у білі сорочки і чорні брюки, за спиною — наплічник, з бирочкою, причепленою на сорочці: «Ста-рійшина Петренко»? Це адепти секти мормонів, які ведуть сьогодні в Харкові активну місіонерську роботу. Базовий капітал цієї секти у світі перевищує тридцять міліардів доларів. На думку мормонів, історія людства почалася в Америці й там же закінчиться. Вища мета чоловіка-мормона після кінця історії — стати богом, творити нові духовні істоти, вселяти їх в тіла й отримувати насолоду від свого гарему. Вища мета жінки — опинитися в гаремі успішного чоловіка. Райське існування для неї — бути постійно вагітною від нього. Кажуть, останнім часом мормони (принаймні офіційно) відмовилися від многоженства — закони США щодо цього досить суворі. Наскільки мені відомо, мормони мають намір збудувати собі в нашому місті храм.

До кого з нас по дорозі до метро або у приміських електричках не підходили милі жіночки і не пропонували яскраво ілюстрований журнал «Сторожева башта», орган «Свідків Єгови» — псевдоре-лігійної комерційної організації, яка базується на квазікомуністичній ідеології з елементами язичництва. Зрозуміло, я дивлюся на все це з точки зору віруючої християнки, але найбільше непокоїть все ж таки не те, до якої саме віри належить та чи інша людина, а відвертий тоталітаризм багатьох цих течій. Наприклад, «Свідки Єгови» навіть у разі нагальної потреби, пов’язаної з ризиком для життя та здоров’я, не дозволять зробити переливання крові ані собі, ані власній дитині. До того ж вони, приміром, не відзначають майже ніяких свят — ані днів народження, ані Нового року, ані Різдва. Уявляєте, у якому похмурому світі живе дитина, позбавлена таких споконвічно дитячих свят?

Буквально пару днів тому на вході в метро «Історичний музей» мені «всучили» папірчик із запрошенням «узнати себе» й оволодіти методами, завдяки яким можна стати «успішною людиною» в курсі т.зв. «діанетики». Мало хто знає, що під цією назвою криється робота однієї з найстрашніших сьогодні у світі авторських деструктивних сект, яку створив Л.Рон Хаббард. Він об’явив себе антихристом, призваним не допустити Другого Пришестя Христа. Ця «релігія» зветься саєнтологією і головне в ній — дуже ефективний, агресивно-нав’язливий маркетинг. Саєнтологія розрахована на звичайних людей, які мало цікавляться різними духовними пошуками, але прагнуть зробити кар’єру та мати в цьому світі успіх. Історично це — одна з версій кроулінського сатанізму, пов’язаного з глумлінням над загальнолюдськими цінностями, такими як добро, чесність порядність. Судами багатьох країн Європи Хаббард був визнаний злочинцем і оголошений персоною нон-грата. Лише на пострадянському просторі, в тому числі в Україні, саєнтологам було дозволено працювати з дітьми, читати лекції в школах, проводити «гуманітарні акції», займатися псевдомедичною практикою серед хворих дітей, зокрема тих, що з чорнобильської зони.

Окрім того, сьогодні й серед шкільних учителів можна зустріти баптистів, «неоп’ятдесятників», послідовників різних неоязичницьких та окультних течій, типу «теософії Блаватської — Реріха», «іванівців» (т.зв. система загартування Порфирія Іванова, який називав себе Учителем і Богом землі), «віссаріонівців»...

Зрозуміло, Україна — цивілізована держава, яка дотримується принципів свободи совісті. І це цілком природно, адже Україна — держава багатоконфесійна, так склалося історично. Церква в нас, як і в усіх країнах Європи, відділена від держави та від школи. Будь-яка церква. Віра вчителя — це його особиста справа, як особиста справа батьків — у якій вірі ростити своїх дітей. Але за нинішніх обставин, за повної відсутності будь-якого контролю з боку установ народної освіти нашим дітям можуть протягом декількох років «промивати мізки» — і ніхто на це не звертатиме уваги. Вчителька однієї з московських шкіл з гордістю заявила в інтерв’ю тележурналістам, що серед шістдесяти учнів завербувала в муністську секту двадцять дітей, які регулярно почали відвідувати сектантські зібрання. Ви вважаєте, в нас таке неможливе?..

На превеликий жаль, діти в наших школах часом страждають не лише від представників різноманітних сект і течій, а й від учителів, що сповідують традиційні релігії. Останніми роками віра в Бога стала не лише легітимною, а й, так би мовити, «модною», принаймні — її зовнішні ознаки. І багато вчителів-неофітів, не дуже «вникаючи в тонкощі», забивають дітям голови такою сумішшю забобонів і дурниць, які до жодної релігії відношення не мають, що часом страшно стає.

Але повернемось до нашої історії. Оскільки школа, де вона трапилася, досить престижна в місті, факт тривалого співробітництва в ній сектантки вирішили приховати, не обговорюючи його і ніяк не оцінюючи. Мало того, навіть у батьків подібні методи викладання з використанням гіпнозу, окультної практики жодних побоювань щодо небезпеки для здоров’я дітей не викликали. Це тим більше дивно, що в засобах масової інформації пройшли досить гучні резонансні матеріали, що стосувалися релігійного фанатизму й магії, які приводили до масових самогубств, смерті дітей від штучного голодування. Наприклад, ця тема восени 2002 року висвітлювалась в одній із телепередач «Без табу». І — все дарма. Але ж допоки батьків не почне насправді хвилювати душевне здоров’я їхніх дітей, допоки вони не почнуть діяти, — інертний механізм, що зветься «українською школою» також не ворухнеться з мертвої крапки. І болітимуть голови в дітей після уроків — це ще найменше ймовірне зло.

печатная версия | обсудить на форуме

Счетчики
Rambler's Top100
Rambler's Top100
Система Orphus
Все права на материалы сайта mediaport.info являются собственностью Агентства "МедиаПорт" и охраняются в соответствии с законодательством Украины.

При любом использовании материалов сайта на других сайтах, гиперссылка на mediaport.info обязательна. При использовании материалов в печатной, телевизионной или другой "офф-лайн" продукции, разрешение редакции обязательно.
Техподдержка: Компания ITL Партнеры: Яндекс цитирования